Назад до галерей25.02.2014
Душа гір, це дівчина. Дівчина-горянка… Звуть її Каміла. Чорне волосся,
постава та хода, які нагадують вечірні ліхтарі Парижу, що роблять
Ейфелеву прекрасною, а без них вона просто схожа на телевізійну антену.
Хвилясто спадаюче волосся на плечі, нагадує гори у всій своїй красі,
коли вони вкриті ранковим туманом. І нарешті ваші очі зустрічають її
очі.... є в них щось… Це очі дівчини з вуст якої звучить «Ой, Верше,
мій Верше». Горянка: форма обличчя, вилиці, надбрівні дуги та брови
виказують свободу та волю, як статуя Давида роботи Мікелянджело -
прагнення до досконалості. У Каміли досконалість проявляється мабуть в
тому, як батько-час по краплинці підбирав кров, яка нині є коктейлем
сили та свободи, дрімучого лісу та незламності духу. Погляд який
виростає горами, від мурашок на вашій шкірі, і ніби фата нареченої
спадає коли вони опускаються долу. А потім ніби коломийка чи музика
троїстих музик випустить усмішкою на волю веселощі. Вони нестримні, як
танці у сплетеному колі рук, в центрі якого палає ватра. Чимось вона
нагадує стилет, холодний і водночас доленосний, той де ззовні голе
лезо, а ви своєю рукою тримаєте душу майстра, який його зробив, і сонце
для довершеності картини на яблуці рукоятки робить останній штрих
своїм променем . Стилет який може слугувати, як захисником так і просто
заворожуючим аксесуаром, але як і будь-яка зброя не терпить зради або
жартів в свою сторону.
Отак така вона дівчина Каміла з душею гір у грудях та в очах…
текст Lost Soul(c)
Отак така вона дівчина Каміла з душею гір у грудях та в очах…
текст Lost Soul(c)